Культурна дипломатія в Україні поволі перетворюється на модний тренд. Свої погляди на те, як брендувати країну і чи брендувати взагалі, висловлюють митці та продюсери – ті, хто часто виявляються "культурними дипломатами" де факто. На дипломатичному горизонті мляво видніється привид Інституту Шевченка.

Українська діаспора в різних країнах Європи та Північної Америки в міру сил і можливостей проводить фестивалі та підтримує культурні події, щоб дати Україні хоч якийсь шанс асоціюватися не лише з війною і корупцією, а й із сучасним, живим і цікавим культурним продуктом.

І поки державна культурна дипломатія народжується в муках і мінімальних бюджетах, цікаві історії про Україну з’являються з доволі несподіваного боку.

Двоє американських розробників ігор, Діма Верьовка та Шон Веске, заснували нову студію Colabee і вирішили стартувати з гри за "Лісовою піснею" Лесі Українки.

Свій дивовижний вибір Діма і Шон, за плечима яких майже 20 років роботи в ігровій індустрії і чимала лінійка шутерів та інших популярних ігор, пояснюють просто: гравці втомилися від самих розваг і починають шукати ігри, що дають поживу для розуму й відкривають нові горизонти пізнання.

Це припущення обґрунтоване попереднім досвідом Діми та Шона. Їхня попередня гра Never Alone – побудована на культурі корінних народів Аляски та розроблена разом із ними – здобула чималу популярність і стала унікальним явищем у світі сучасних ігор. Британське видання The Guardian назвало її "чарівною та, з огляду на можливість дослідити культуру, про яку ви напевно нічого не знаєте, абсолютно захопливою".

"Ми зрозуміли, що можемо створити дещо значуще й здатне по-новому впливати на людей, що можемо показати людям інші культури, життя інших народів, їхню міфологію та світогляд", – каже Діма Верьовка, колишній одесит.Never Alone отримала дебютний приз від BAFTA (Британської академії кіно- і телемистецтва) у 2015 році. "Лісова пісня" ще на стадії розробки дістала першу премію на Intel Buzz Workshop у Сіетлі та відзнаку як гра із найкращим наративом від Indie Prize.

Джерело