Сторітеллінг – технологія створення історії та передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну сфери слухача.
У перекладі з англійської story означає історія, а telling – розповідати. Отже, сторітеллінг – це розповідь історій.
Гадаю, що ви погодитеся: вміння говорити, формулювати власні думки – необхідні життєві навички для кожної людини. На сьогодні володіння інформацією, її обробка, вміння чітко передавати почуття, аргументувати свою позицію –головні задачі, які стоять перед освітою.
Мова – це складний психологічний процес, який неможливо оцінювати, розвивати окремо від мислення або сприймання. Розповідь історій – процес емоційний, захоплюючий, який добре запам’ятовується. Отже, сторітеллінг як вигадка казок, історій добре підходить для формування усного мовлення учнів.
Сторітеллінгом зацікавлені і педагоги, і психологи у всьому світі, оскільки пояснення матеріалу у формі розповіді історій розвиває в учнів уяву, логіку та підвищує рівень культурної освіти. Історії дозволяють розповісти про те, як приймаються рішення та будуються стосунки. Через обмін історіями, вибудовуючи емоційні зв’язки, учні та вчителі створюють правильні й більш якісні взаємостосунки.
Види сторітеллінгу

• Культурний – розповідає про цінності, моральність та вірування;
• Соціальний – розповідь людей один про одного (можна розповідати дітям історії з життя відомих людей, що може стати для них прикладом для побудови свого життя).
• Міфи, легенди – вони відображають культуру й нагадують нам, чого в житті слід уникати аби бути щасливим.
• Jump story – всі полюбляють слухати історії про містичних істот, коли неочікуваний кінець змушує підстрибнути на стільці від страху. Такі історії допомагають подолати власні страхи.
• Сімейний – сімейні легенди зберігають історію наших пращурів. Ці історії передаються з покоління в покоління та мають повчальний характер.
• Дружній – ці історії об’єднують друзів, оскільки вони згадують про певний досвід, який вони пережили разом.
• Особистий – особисті історії розповідають про власний досвід та переживання. Це важливий вид сторітеллінга, оскільки подібні історії допомагають зрозуміти себе, і почати розвиватися.

Основні функції сторітеллінгу
1. Мотиваційна. Це спосіб переконання учнів, який дає змогу надихнути їх на прояв ініціативи в навчальному процесі.
2. Об’єднуюча. Історії є інструментом розвитку дружніх, колективних міжособистісних стосунків у класі, групі.
3. Комунікативна. Історії здатні підвищити ефективність спілкування на різних рівнях.
4. Інструмент впливу. Дозволяє не директивно впливати на учнів та формувати в них суспільно корисні переконання.
5. Утилітарна. Один із найпростіших способів донести до інших зміст завдання або проекту.
Сучасне підростаюче покоління спілкується, переважно, у віртуальному світі. Тому реальне спілкування стає мистецтвом, якому потрібно навчати знову. Для цього чудово підходить метод «сторітеллінгу».
Сторітеллінг – це творча розповідь. На відміну від фактичної розповіді (переказу, опису по пам’яті), яка ґрунтується на роботі сприймання, пам’яті, відтворювальної уяви, в основі творчих розповідей лежить робота творчої уяви. Обов’язковими компонентами такої розповіді мають бути самостійно створені дитиною нові образи, ситуації, дії. При цьому учні використовують свій набутий досвід, знання, але по-новому комбінують їх.
Прийоми навчання розповіді історій
- основні: зразок, план, аналіз;
- допоміжні: запитання, нагадування, вказівка, заохочення, підказка;
- специфічні: запис розповіді учнів, придумування розповідей-мініатюр, об’єднаних однією дійовою особою тощо.
Види розповідей на словесній основі
- розповідь на тему, запропоновану вчителем;
- розповідь за планом;
- розповідь за запропонованим початком;
- розповідь за опорними словами;
- складання казки за власним сюжетом.
Історії повинні бути змістовними, логічно послідовними, точними, виразними, зрозумілими слухачам, самостійними, невеликими за розмірами.
Структура історії
Вступ – основна мета цього етапу – підготувати учнів до самої історії, створюється контекст історії.
Розв’язка – це переломний момент в історії. Наприклад, було погано, ми щось зробили і стало добре або навпаки, було добре, але ми за чимось не вслідкували, і стало погано. Історії без розв’язки не цікаві учням.
Висновки – їх треба озвучувати обов’язково. Досить часто з однієї історії можна зробити кілька висновків, тому треба спрямувати думки учнів у потрібне нам русло. І головне на цьому етапі не перейти тонку межу між висновками та повчаннями.
Уміння розповідати повчальні сюжети з історії, з життя видатних учених та митців, історії відкриттів у математиці, фізиці, біології та хімії – все це має стати не лише засобом активізації учнівської уваги на уроці, а й ефективним інструментом донесення та закріплення смислів у свідомості учнів.
Мистецтво сторітеллінгу – це один із найприродніших і водночас найефективніших способів надавати навчальному процесу особливої якості.

Ви коли-небудь замислювалися, чому ми так швидко і надовго запам'ятовуємо сюжети фільмів, книг або телешоу, але при цьому вивчення лекції чи підручника часто перетворюється на справжні тортури? Сьогодні перед багатьма постає актуальне питання, як залучити слухача в процес навчання настільки, щоб він виніс максимум корисного для себе? Як зацікавити і утримати його увагу?

Давайте проведемо невеликий експеримент: як вам буде цікавіше дізнатися про появу сендвіча?

Варіант 1. Сендвіч — це англійський різновид бутерброда. Складається з 2-х або більше скибочок хліба (булки) і одного або декількох шарів м'ясної начинки (або будь-який інший). Оксфордський словник датує перше вживання терміна «сендвіч» по відношенню до їжі 1762 роком.

Варіант 2. Відомий британський політик, аристократ Джон Монтегю, IV граф Сендвіч, дуже любив проводити час за картковими іграми. Одного разу, під час чергової гри в Крібедж, яка тривала вже кілька годин, він не знайшов часу перекусити і наказав слузі принести йому їжу між двома скибочками хліба. Його друзям дуже сподобався варіант прийому їжі без відриву від гри, і вони теж замовили хліб «по-сендвічскі».

Що ми бачимо? Звичайно, перший варіант більш схожий на серйозне пояснення, ніж другий. Однак, якщо через декілька днів вас попросити згадати визначення, швидше за все, це не вдасться. А прочитавши історію, описану в другому варіанті, ви напевно запам'ятаєте її і, може не кожен раз, але будете згадувати графа в процесі приготування сендвіча. А якби вона була представлена у вигляді «нудної» витяги із Вікіпедії або сірої презентації, ніяких емоцій і тим більше запам'ятовуючого ефекту ви б не отримали.

Тому, якщо ви вирішили створити такий електронний курс, який гарантовано запам'ятають надовго і будуть застосовувати на практиці, створюйте у вашому курсі «реальну казку». Такий підхід допоможе викликати у слухача емоції, а емоції — це запорука того, що інформацію запам'ятають. Поступово переходьте від нудної теорії до яскравої практиці. Перекладайте матеріал у ситуації, які можуть відбуватися в житті — так ви підготуєте слухача до вирішення завдання, яке одного разу перед ним постане.

Як написати захоплюючу історію?

7 китів, на яких будується успішна історія

1. Головне - це контент

Контент повинен бути цікавий і корисний слухачеві. Подумайте, що цінного і корисного ваш студент отримає від вивчення матеріалу. Для підготовки цікавої розповіді використовуйте інформаційну піраміду. Коли сюжет історії логічно спроектований, подумайте про те, що здатне його прикрасити і допомогти розкрити тему. Наявність декількох точок зору, протиріч і різних контекстів піде на користь. Якісний контент, пряма мова автора і презентабельне візуальне оформлення дадуть вам в сумі захоплюючий і вичерпний матеріал.

Створюючи історію, не забувайте про те, що ваша розповідь повинна «зачепити» слухача з найперших слів, а тільки потім залучати його логічним розвитком сюжетної лінії. Роблячи акцент лише на початок історії, ви допустите серьозну помилку. Нотки напруженості та інтриги повинні бути рівномірно розподілені по сюжету для того, щоб людина без відриву дослухала історію до кінця і зробила правильні висновки

2. Наявність героя

Яскравий герой, з яким аудиторія себе може себе асоціювати — рушійна сила будь-якої історії. Не починайте розповідь поки не визначите для себе — хто буде головним героєм, якими він буде володіти рисами характеру. Герой не обов'язково повинен бути позитивним у всіх сенсах, але він повинен бути повністю сформований і слухачі повинні знати його історію, щоб зрозуміти його дії. Він може бути як живим, так і вигаданим. Якщо в ході сюжету виникне емпатія, емоційний зв'язок з персонажем, то його досвід буде автоматично присвоєний аудиторією.

3.Подбайте про якісне візуальне оформлення

Саме візуальний фон допомагає зробити атмосферу в історії більш динамічною, барвисто розкрити тему, надати додаткову жвавість і занурити слухача в контекст. Подумайте, які елементи графічного контенту могли б допомогти вашій історії розкритися. Наприклад, фотографії, презентація, ілюстрація або інфографіка та інші.

4. Нотки драматургії

Взаємодію з персонажем потрібно будувати навколо конфліктної ситуації, а історія повинна розвиватися за певною логікою, зашифрованою в абревіатурі ЕЗРКР (експозиція, зав'язка, розвиток, кульмінація, розв'язка). Розповідаючи історію, дозвольте своїм слухачам включити уяву і перейнятися атмосферою, представити головного персонажа і пережити конфлікт разом із ним. Описуйте все живо і реалістично, немов все відбувається у вас на очах. Кожен захоче дізнатися, як хтось викручується в складній життєвій ситуації (з якою, до речі, може зіткнутися і він). Таким чином, вони з цікавістю будуть вбирати чужий життєвий досвід, а ви отримаєте максимальну залученість аудиторії у навчальний процес.

5. Скажіть тверде «НІ» монотонності!

Придумуючи історію, намагайтеся уникати монотонності. Навіть найзахоплююча розповідь, найгеніальніша ідея можуть стати марними і втратити сенс при монотонному піднесенні. Заздалегідь чітко сплануйте послідовність викладу тексту і візуальних елементів. Саме від цього залежатиме, наскільки глибоко закладена в історії ідея проникне в мозок вашого слухача.

6. Деталі та емоції

Ось тут потрібно бути вкрай уважним. Справжня історія повинна бути насичена життям. Зачиняєш очі і перед тобою з'являється картинка, реальна, наповнена запахами, енергією, звуками, тактильними відчуттями.

Історія повинна викликати щирі емоції: розуміння, співчуття, радість, гнів, подив, роздратування, сміх, злість, сумнів, впевненість. Немає емоції — немає історії — немає результату. Нехай це буде свого роду тестом для ваших текстів. Почуття, які найсильніше змушують утримувати увагу слухача — це страх, здивування і радість. Докладіть зусилля для того, щоб під час розповіді вашої історії, аудиторія зазнала хоча б одне з цих почуттів.

7. Висновок

Або мораль усієї байки — з якою метою ви взагалі розповідали історію, яку думку хотіли донести? Пам'ятайте про це. Історія без логічного висновку — як зжуваний виступ актора на сцені: ось він читає вірш, так чуттєво, емоційно, динамічно. Але останню фразу він ковтає, збивається — і все. Ефекту 0!

Електронне навчання — це ідеальне середовище для використання прийомів сторітеллінга. Воно дозволяє максимально ефективно розповідати і доносити думки, почуття, ідеї до слухачів вебінарів, онлайн-курсів, тренінгів і т.д. Ми розбавляємо «сухий» теоретичний матеріал яскравими героями і динамічними подіями, утримуючи інтерес до теми. Придумайте свою історію і перетворіть навчання в інтерактивний і захоплюючий процес. Гарного Вам сторітеллінга!